ВИДИ МИСТЕЦТВА

РОЗДІЛ І. Графіка. Початок зоряного шляху

Урок №4

Портрет посланців Землі

Мета:

·        навчальна: ознайомити учнів з портретним жанром у живописі, графіці, скульптурі, декоративному малюнку, іконі; формувати здатність сприйняття художнього образу; навчити пропорційно будувати обличчя людини, а також розміщувати портрет на аркуші паперу, картинній площині;  осягнення розмаїття творчих проявів, бачень і розумінь дійсності; 

·        розвивальна: розвивати відчуття простору, спостережливість, зорову пам'ять, образне мислення, уяву; розвивати радість відкриття для себе чогось нового, творчого самовираження, визначення власного місця та усвідомлення неповторності й унікальності інших;

·        виховна: естетичне ставлення до творів мистецтва, здатність цінувати національну самобутність і культурну спадщину України як невід'ємну складову загальнолюдської культурної скарбниці.

Тип уроку: комбінований

Методи та засоби: вербальний, наочний, технічний, дидактична гра «Вірю –невірю».

Оснащення:

·        Зоровий ряд: персуна «Козак Байда», т,Г,Шевченко «Автопортрет», Погруддя «Ніфертіті», Мірон «Дискобот», Леонардо да Вінчі «Мона Ліза», Д.Веласкес «Інфанта Маргарита».

·        Музичний ряд:Л.Бетховен «Повітря», «Соната 14».

·        Обладнання: персональний комп’ютер,носій із записами класичних творів.

·        Матеріали та інструменти: альбом, простий олівець, фломастер, туш, перо, гумка, ножиці, кольоровий папір – для учнів; презентація навчального матеріалу до уроку для вчителя;

ХІД  УРОКУ

 І. Організаційний момент (перевірка готовності класу до уроку, вітання)

Створення позитивного настрою уроку:
- Ви нині такі гарні!
- Подивіться один на одного, посміхніться один одному, зауважте, як зміниться ваш друг, коли ви йому посміхнетеся.
- Давайте дарувати іншим гарний настрій і віддавати частинку свого щастя. Адже це дуже просто - посміхатися всім, хто знаходиться поруч.
- Я сподіваюся, що гарний настрій і цікаве спілкування нам сьогодні будуть на користь і не зміняться до кінця уроку. Успіхів вам!

ІІ. Актуалізація опорних знань

Дидактична гра «Вірю – не вірю»

-         Чи вірите ви, що люди в давні часи писали листи один одному за допомогою піктограм?

(так, письмо стародавніх часів нагадувало спрощені малюнки)

-         Чи вірите ви, що слово піктографія походить від латинських слів. pictus – маленький і грец. grapho – пишу?

(ні, pictus – в перекладається з латині як прикрашений)

-         Чи вірите ви, що піктограми широко вживаються на вітринах, рекламах, як дорожні знаки?

 (так, в дорожніх знаках, напрямах руху в аеропортах, спортивних абревіатурах використовують стилізовані зображення живої природи)

-         Чи вірите ви, що в Китаї і по сей день використовують одну тисячу знаків-піктограм  для письма?

(ні, у повних словниках китайської мови налічується більше 40 тисяч ієрогліфів, у сучасних текстах – від 2 до 5 тисяч).   

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

Учитель. От і настав день прощання із планетою, родиною, друзями.

 Незабаром – старт космічного корабля! Тут необхідна ваша допомога: сьогодні ми будемо малювати портрет посланців Землі перед відльотом. Адже саме малюнок, виконаний рукою художника, збереже для наступних поколінь і документальність побаченого  - сум від прощання з минулим та захоплення від зустрічі з майбутнім.

ІV.  Викладення нового навчального матеріалу

Розповідь вчителя.  Портрет — (з французької – «зображення») - жанр мистецтва з зображенням однієї людини або групи людей, є одним із основних жанрів живопису, скульптури, графіки. Необхідна вимога, яку висувають до портрета, — передача індивідуальної подібності. Для цього художник виконує функцію своєрідного оповідача, ретельно й послідовно відтворюючи не лише зовнішній вигляд натурщика, але і його внутрішній світ, характер за допомогою вдумливого психологічного аналізу зображуваної особи. Типологія портрета складалася історично й визначалася в залежності від техніки виконання, особливостей зображення персонажів Розвиток портрета.      Ікона  -     парусна   -    портрет.

Парсуна - персональне зображення персони, світської людини  (кінець XV-XVI ст.).  При їхньому написанні використовують прийоми іконопису: площинне зображення, статичність зображення,  локальність колориту, використання орнаментів (додаток 1).

Так, розрізняють портрети станкові  й монументальні, парадні й камерні, погруддя й у повний зріст, анфас, профіль.

Спе­цифічні види портрета: автопортрет — зображення художником самого себе, а також сатиричний портрет, де негативні риси моделі обумовлюють появу портретної карикатури, шаржу (додаток 2) .

Портрет може бути індивідуальним, а може зображувати одно­часно декількох людей – це парний, груповий портрети.

Мистецтво портрета зародилося кілька тисячоліть тому. Перші портрети Були створені єгиптянами: це гігантські скульптурні зображення давньоєгипетських правителів-фараонів, висічені з каменю. Статуї повинні були піднести фараонів на недосяжну висоту, уподібнити їх богам. Тисячі рабів працювали над їхнім виготовленням. Були в Стародавньому Єгипті й менші скульптурні зображення. Наприклад, створені в майстерні скульптора портрети фараона Ехнатона, цариці Нефертіті (додаток 3)та їхніх шіс­тьох дочок. Перед нами постали звичайні людські обличчя, але виконані настільки майстерно, що важко повірити в їх нинішній вік — три з половиною тисячі років!

Традиція звеличування видатних людей була поширена в Стародавній Греції, де створювали ідеалізовані скульптурні портрети поетів, філософів, суспільних діячів. Автори прагнули підкреслити коло занять портретованого, його суспільну функцію, але не турбу­валися про збереження індивідуальних рис зображуваної людини (додаток 4).

В історії мистецтва жанр портрета не тільки ніколи не вгасав, але, навпаки, процвітав за всіх часів, у першу, чергу тому, що завжди знаходилися замовники.

У Стародавньому Римі ними були знатні городяни та члени їхніх родин. Тепер ми можемо багато чого довідатися про те, як вони вдягалися в ті далекі часи, які зачіски й прикраси носили — настільки точно й правдиво працювали римські скульптори.

Поряд зі звичайним, розвивався й алегоричний (інакомовний) портрет. Так, у Стародавньому Єгипті фараони зображувалися у вигляді бога Осириса, цариці — богині Ісіди. У Стародавній Греції Олександра Македонського представляли в образі казкового героя Геракла: одягненим у левину шкіру і з палицею в руках. А в Ста­родавньому Римі імператорові надавали вигляду верховного бога Юпітера.

У часи середньовіччя став досить розповсюдженим груповий порт­рет (правитель та його оточення). При його написанні художники звертали увагу на образотворчий бік — ретельно промальовували фон, одяг.

Майстри Відродження — Леонардо да Вінчі, Рафаель, Джорджоне, Тиціан — не просто створювали образи сучасників, але відображали цілий світ почуттів, переживань, настроїв, використовували міфічні сюжети (додаток 5).

Свого найбільшого розквіту портретний живопис досяг у XVII столітті. З цієї епохи дійшли до нас образи панів і селян, дітей і старих, королів і блазнів... Усе це людське різноманіття втілили у своїй творчості Дієго Веласкес і Рембрандт. Довгі роки Дієго Веласкес був живописцем при дворі іспанських королів. Його парадні пор­трети — урочисті й пишні. Вони зображують королівську родину й придворну знать у всій їхній зовнішній пишноті: вишукані кос­тюми з оксамиту й парчі, усипані коштовностями й розшиті золотом та мереживами, здатні приголомшити найбагатшу уяву. Але пози людей занадто нагадують пози манекенів, а за показною розкішшю не видно людської душі. (додаток 6) Ці картини художник писав на замовлення, а для себе малював королівських блазнів. Виродки, над якими навколишні постійно знущалися, викликали у Д. Веласкеса глибокий жаль і співчуття, що чітко видно по численних портретах. Художник немов говорив нам, що за скромним одягом і фізичними недоліками ховалися внутрішня краса та шляхетність цих простих людей.

У Росії складається своя школа портрета — «парсуна», в якій злиті прийоми реалістичного живопису й ікони. Пізніше, у пер­шій половині XIX століття, головною моделлю стає герой, роман­тична особистість. Вітчизняна війна 1812 року висунула на перший план людей активних, рішучих.

 На межі XIX—XX ст. художники відмовилися від створюваних віками принципів портретного живопису: руйнувалися пропорції моделі, вводилися геометричні фігури. Основна увага зосереджу­валася на розкритті складної гами людських переживань. Але все одно, перш ніж малювати портрет, у художніх школах, інститу­тах, академіях мистецтв учать канонів, що їх розробили майстри Відродження, які багато сил віддали вивченню людини, її фізич­ної будови. Тільки уважно дотримуючись певних канонів, можна легко намалювати обличчя.

V. Практична робота

    Творче завдання: створити композицію «Груповий портрет екіпажу корабля перед стартом». Використовувати фломастери, маркери,  ручки.

    Демонстрація та аналіз учнівських робіт попередніх років

    Педагогічний малюнок на дошці послідовності зображення обличчя

    Етапи виконання практичного завдання

·        виконати декілька ескізів (ст. 32-33);

·        вибрати положення аркушу (вертикальне чи горизонтальне);

·        визначити вид композиції (симетрична чи асиметрична), узгодити складові композицій за розміщенням, установити зорову рівновагу в композиції;

·        розмістити малюнок людей і зорельота, щоб вони доповнювали один одного;

·        виконати малюнок в кольорі.

    Самостійна робота. Індивідуальний та груповий інструктаж.

VІ.  Підсумок уроку

Презентація та оцінювання робіт учнів.  

Завдання додому:

         Спробуйте знайти в Інтернеті цікаві факти або фотокадри льотчиків, які готуються до польоту.

Додаток 1

Парсуна

Козак Байда

Князь Дмитро Вишнивецький

Додаток 2

Т.Г. Шевченко

Додаток 3

Ніфертіті

Додаток 4

Мірон

Діскобол

Додаток 5

Леонардо да Вінчі

Мона Ліза

Додаток 6

Дієго Веласкес

Інфанта Маргарита